Главное™

Полковник, который не отсиживался в тыловых кабинетах

43-річний полковник Бойко став другим загиблим після свого колишнього начальника, генерал- майора Сергія Кульчицького, офіцером-«бойовиком» ГУ НГУ, який смертю своєю засвідчив: штабні офіцери Нацгвардії не відсиджуються в тиловому, «кабінетному» затишку, а беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, розділяючи небезпеку з воїнами підлеглих частин…

Юрій Миколайович народився й виріс в Ульянівці – районному центрі  Кіровоградщини. Закінчивши Пермське вище військове командно-тилове училище внутрішніх військ МВС Росії на «зламі епох» – після розпаду Радянського Союзу – він повернувся на Батьківщину, де й розпочав сходження щаблями офіцерської кар’єри: обіймав посади командира взводу й роти, заступника начальника штабу й заступника командира військової частини, згодом продовжив службу в Головному управлінні ВВ МВС України та ГУ НГУ.

У червні 2014 р. полковник Бой ко був призначений куратором новоствореного резервного батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас», за традицією підрозділу він отримав особистий позивний – «Немо».

Вирушивши в район АТО разом із «Донбасом», Юрій Миколайович понад місяць брав активну участь у бойових діях зі звільнення від терористів населених пунктів Донеччини.

10 серпня він знову пішов у бій разом із резервістами, які проводили розвідку боєм на підступах до сумнозвісного Іловайська.

У взаємодії з підрозділами БПСМОП «Азов», «Шахтарськ» і Збройних сил України того дня «донбасівцям» вдалося ввірватись у місто, знищивши понад 30 бойовиків, проте через загрозу оточення їм довелося повертатися на вихідні позиції.

Як згодом повідомив командир батальйону, група з 15 бійців, у складі якої перебував Немо, рухаючись попереду колони, виявила на мосту, через який пролягав шлях з Іловайська, ознаки мінування – підозрілі дроти.

Гвардійцям вдалося запобігти підриву моста, але вони потрапили під обстріл із великокаліберних снайперських гвинтівок і кулеметів.

Під час бою диверсанти були відкинуті, але полковник Бойко і двоє резервістів полягли, ціною свого життя забезпечивши просування батальйону та врятувавши десятки товаришів.

13 серпня рідні й близькі, земляки з Кіровоградщини й бойові побратими проводжали Юрія Миколайовича в останню путь.

Провести в останню путь воїна, який до останнього подиху старався нести мир на рідну землю, прийшли колеги, друзі, однокласники з рідної Ульянівки, що на Кіровоградщині, де народився та виріс Юрій Миколайович.

Над могилою офіцера говорили про доблесть та офіцерську честь, про доброту, яку випромінював Юрій Миколайович та про любов до Батьківщини, яка переповнювала його серце, повідомляє Іменем Закону.

Без чоловіка й батька залишилися дружина та 13-річна донька…

Нехай і Батьківщина не забуде своїх героїв, що своє життя віддали за неї.

 


     Отправить в Facebook      Отправить в Twitter

Полная версия



© 2007-2017 Интернет-обозрение Главное™