Син кадрового військовослужбовця, випускник миколаївського Вищого професійного училища суднобудування, навесні 2014-го, одразу після оголошення часткової мобілізації, Юрій Смирнов, не чекаючи повістки, пішов до військового комісаріату, зголосився добровольцем, відтак був мобілізований і призначений до лав військової частини НГУ.
33-річний Юрій вирізнявся поміж товаришів знанням військової справи – він активно здобував нові навички, цікавлячись усім довкола. Згодом солдат Смирнов одним із перших погодився виру- шити в район антитерористичної операції.
Побратими розповідають про нього: «Він і чути нічого не хотів про небезпеку, казав, що має бути там, на передовій, особисто захищати Батьківщину…».
«Він був доброю людиною. Ніколи не відмовляв у допомозі, готовий був знехтувати собою, але товаришами – ніколи, для них Юра ладен був віддати останнє…».
За вміння орієнтуватися на місцевості, витривалість у довгих переходах та за те, що він першим зголошувався йти в розвідку, Юрій Миколайович отримав у підрозділі прізвисько «Сталкер».
Коли 24 серпня 2014-го поблизу населеного пункту Войковський Донецької області колона Національної гвардії, що рухалася до місця виконання службово- бойового завдання, потрапила в засідку бойовиків-сепаратистів, Юрій, миттєво прийнявши рішення, зайняв позицію та відкрив вогонь по ворогу, чим прикрив перегрупування підрозділу.
Сили противника переважали вдвічі, але військовослужбовці до останньої миті продовжували стримувати ворога і, зрештою, відбили напад.
Під час бою Юрій загинув.
Через щільний обстріл побратимам не вдалося його забрати – лише згодом, за допомогою волонтерів, на місці бою вдалося відшукати його обгоріле тіло…
Солдата Смирнова з військовими почестями поховали на Мішковському кладовищі рідного Миколаєва.
В останню путь відважного патріота разом з його батьками провели друзі, колеги, однополчани-гвардійці.
В училищі, де він навчався, встановили пам’ятну дошку на честь полеглого героя.
Герои АТО