Статті

За полеглим гвардійцем у Карпатах тужили трембіти…

5 Липня 2017 06:42

13 травня 2014 року в останню путь провели військовослужбовця дислокованого у Львові Римнікського полку Національної гвардії України 21-річного старшого солдата Богдана Васильовича Шлемкевича, який загинув 9 травня від рук сепаратистів під час проведення антитерористичної операції в місті Маріуполі Донецької області.

Богдан народився й виріс у Карпатах, у мальовничому селі Білоберізці Верховинського району Івано-Франківщини.

Там закінчив школу, навчався у Волинській православній богословській академії, отримав диплом бакалавра, мріяв стати священиком, як і його старший брат.

Замість вступу до магістратури вирішив виконати військовий обов’язок і був призваний на строкову службу до лав внутрішніх військ МВС. Служив у кінологічному підрозділі, сумлінно виконував обов’язки з дресування службових собак і завдання з охорони громадського порядку…

Термін його служби спливав у квітні, але, через загострення обстановки на східних теренах України й оголошення часткової мобілізації, Богдана разом з однополчанами направили до Донецька, а звідти – до Маріуполя.

9 травня під час масових безладів, що призвели до штурму й знищення будівлі Маріупольського міського управління міліції, із натовпу місцевих жителів був відкритий вогонь по військовослужбовцях НГУ, які прибули на допомогу міліціонерам.

Кілька гвардійців дістали поранення, а Богдан, бронежилет якого пробили кілька куль, загинув…

Найбільше горе на землі – коли мати хоронить сина.

Словами передати цього неможливо…

Прощальна церемонія відбулась у білоберізькому «Народному домі». Віддати останню шану старшому солдатові Богдану Шлемкевичу прийшли всі жителі села, як кажуть, від малого до старого, депутати Верховинської районної ради, керівники всіх установ та організацій району, викладачі й вихованці богословської академії.

Під час траурного зібрання з прощальними словами від імені командування Національної гвардії України виступив заступник начальника управління Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ полковник Сергій Скрипнюк.

Свої співчуття рідним і близьким Богдана висловили голова Івано-Франківської обласної дер- жавної адміністрації Андрій Троценко, голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук, голова Верховинської районної ради Іван Маківничук, голова Білоберізької сільської ради Дмитро Іванюк, директор місцевої школи Марія Дудидра.

Після прощальних промов тужно пролунала мелодія трембіт, які за давньою гуцульською традицією сповіщають про чиюсь смерть і похорон.

Над Білоберізкою лунали такі ридання, що, здавалось, від горя сумувала сама природа.

Про- щальна хода, поперед якої несли весільне дерево (таким чином на Верховині ховають неодружених), супроводжувала труну з тілом Богдана Шлемкевича до церкви, де відбулося заупокійне богослужіння. Під час поховання на місцевому цвинтарі не стримували сліз і воїни Римнікського полку…

Про вбитого в Маріуполі хлопця, який прагнув стати священиком, нині говорить ціле Прикарпаття.

«Прощання з Богданом мене вразило, — зізнається голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук. — Прийшли всі, хто міг. Люди плакали протягом всього похорону, прощаючись із хлопцем. Військові, що служили пліч-о-пліч з Богданом, які також прибули, щоб віддати йому останню шану, були шоковані. Їх вразила повага, адже тут були жителі всього села, священики, представники всіх рівнів влади. А ще Богдан — Герой. Держава ще не надала такого звання Богданові, але ми саме так писали на вінках, які привезли до могили. Ситуація, що нині склалася в державі, на мій погляд, мала б бути кращою. Влада повинна вживати рішучіших заходів та брати на себе відповідальність, щоб хлопці не віддавали свої молоді життя, а батьки не ховали своїх синів у сиру землю». 

Богдан Шлемкевич був молодшим у сім’ї, де окрім нього — ще троє дітей. Рідні кажуть, що хлопець був добрим і лагідним.

«Богдан був простим хлопцем, — розповідає про загиблого родич та друг дитинства Дмитро Шарабуряк. — Він був мені дядьком, але ми були наче рідні брати. Любив рибалити, ходити по гриби, розводив кролів. Як і всі хлопці, полюбляв грати в комп’ютерні ігри. Був дуже комунікабельний та дружелюбний, не мав ворогів».

Після дев’ятого класу вступив до Волинської духовної семінарії УПЦ КП, яка згодом стала православною богословською академією. До Луцька його привів приклад старшого брата Романа, який богословську освіту здобував у цій же семінарії, а потім кілька років служив священиком на Волині. Нині отець Роман несе слово Боже у Коломийській єпархії на рідній Івано-Франківщині. 

У богословській академії Богдан захистив диплом бакалавра, проте далі навчання не продовжував. У єпархії пригадують, що він дуже хотів спочатку відслужити в армії, виконати свій громадянський обов’язок. Проте у подальшому майбутньому бачив себе лише священиком. 10 квітня цього року в Богдана Шлемкевича мав би закінчуватися термін строкової служби. Але він продовжив службу у зв’язку з мобілізацією... Його підступно вбито в Маріуполі... 

8 травня хлопець прибув до цього міста на Донеччині. А вже 9 травня, коли по всій країні проходили марші та покладання квітів до могил загиблих у Другій світовій війні, — хлопця вбили. Богдан Шлемкевич охороняв будівлю МВС, аж раптом із натовпу почали стріляти. Він отримав три кулі, що не залишили жодного шансу на життя... 10 травня митрополит Луцький і Волинський Михаїл у слові після божественної літургії в кафедральному соборі Святої Трійці у Луцьку повідомив про загибель одного з кращих випускників богословської академії... Владика Михаїл, духовна консисторія висловили співчуття отцю Роману Шлемкевичу і всій родині загиблого, складаючи молитву за спокій його душі.

За матеріалами Іменем закону, Паралелі

Герои АТО


Хочете першими дізнаватися про головні події в Україні - підписуйтесь на наш Telegram-канал

ТОП-новини
Останні новини
усі новини
Gambling