"Без поражений нет побед!",- співалося в популярній колись пісні.
Програвати теж треба вміти. Особливо політикам. Не впадати в істерику з воплями "фсьо пропало!", а знайти в собі сили та визнати результати виборів (якщо йдеться про вибори). А якщо є гідність та сила волі - ще й привітати переможця. І відразу ж починати готуватися до реваншу. Спокійно та без істерики, наметів та підбурювання до революцій.
В Грузії представник партії Саакашвілі президентські вибори програв. І що Міхо? Ну, ви в курсі - обурюється, не визнає, бризкає слиною... Смішний чи не правда? Гірко. Сумно. Але ж особисто для тебе - не смертельно. Проте сам екс-президент Грузії так не вважає. Тому й кіпішує.
Уявляю, який почуємо скульож та "воплі відоплясова", якщо на президентських виборах в Україні переможе Він. Вона ж цього просто не витримає. "Дайош Майдан! Відстоїмо разом чесні результати виборів!".
А так було би добре для країни, якби переможець та переможений публічно визнали б результати виборів та потисли б друг други руки! Так зазвичай роблять в цивілізованих країнах. Проте щось підказує, що в нас програвати так ще ніхто й не навчиться...