Главное™

"Чому сусіду завжди живеться краще" або "як наш Васька в Росії на хліб заробляє"?

Ніколи не задумувалися: в сусіда квартира завжди краща, у колег зарплата вище, друзі їздять відпочивати по 3 рази на рік, а Василь взагалі виїхав до Росії та заробляє стільки грошей, що і на квартиру вистачить, і на машину, і відпочити. Проте, ніхто ніколи насправді не знає, що стоїть за цією роботою, як там працюється нашим…

За кожною роботою безперечно стоїть велика людська праця, тому як би Василь не намагався кольорово розписати свої робочі будні –  в житті не повірю, що добре працювати маляром-штукатором, столяром, прибиральником (може й одразу і маляром, і столяром, і прибиральником) 20 годин на добу, без вихідних, у чужій країні. І справа не тільки в тому що важко.

Річ піде про повагу… Повагу до наших українців, що виїжджають шукати кращого. Ніколи в житті наш брат, який збирає полуницю, не стане братом польському пану, що забезпечив його робою. Більше того, ніколи не стануть братами український «бандерівець», що працює будівельником в Москві та російський хазяїн, який на своїй території забезпечив тебе холопа роботою і платить тобі заробітну плату.

Ніхто там не буде тебе поважати, ніхто не буде з тобою рахуватися.  Ти для них приїжджий. Ти той, хто приїхав на їхню територію, той хто тепер винен за те, що тебе забезпечили роботою.

Проте, коли тебе вважають просто робочою силою – ще непогана ситуація.

Давайте розглянемо випадки, коли наш простий безробітній Василь, що поїхав працювати, перетворився там на «українського шпигуна» (як полковник Іванченко або Роман Сущенко),  «учасником наркодилерської групи, що фінансується Києвом», «наркокур’єром», або й «торговцем людьми».

Адже, сусідньому брату не цікаві новини про те, що п’яний москвич влаштував перестрілку в центрі міста, їм цікавіша новина про те, що український «бандерівець», нехтуючи всіма правилами, перейшов дорогу не в тому місці.

Лише за офіційними даними за останній рік в Росії заарештували 72 українських заробітчанина. Заарештували – тому що знайшли крайніх, тому що ми тепер ті, на кого можна скинути вину. Абсолютна відсутність захисту та необхідність свіжої інформації для російської пропагандиської машини робить нас – українців - жертвами вигаданої статистики. Сотні таких українських жертв гине в російський тюрмах, чекаючи на справедливість і помилування.

Давайте подивимося правді у вічі, на жаль, під дією інформаційного впливу будь-який українець для них зрадник, людина, що створила хаос у своїй країні, той, хто не поважає закони. Ми там ті, «хто понаїхали», ті, хто не цінує, що має, або, просто кажучи, нижча раса, яка може виконувати чорну роботу, і врешті-решт ті, на кого можна повісити вину за будь що.

Тому в мене виникає запитання, чому Василь, слідуючи за своїм сусідом, якому теж було «добре» на заробітках, їде туди, де його не чекають? Чому рветься до Росії, де його не поважають? Чому погоджується виконувати чорну роботу? Чому добровільно залишає сім’ю та фактично стає рабом?

Василь поїхав, проте, чи повернеться?..


     Отправить в Facebook      Отправить в Twitter
Полная версия



© 2007-2017 Интернет-обозрение Главное™