Главное™

Перша Чеченська нагадує...

Двадцять чотири роки тому почалася “Перша чеченська війна”. Це лише один розділ великої повісті про опір чеченського народу московській імперії. Не тільки чеченського, але й багатьох інших, які живуть на Кавказі поруч із ним, часто вперемішку. Чому це важливо знати нам, що спільного між кавказькими подіями і теперішньою війною на сході України?

Народ Нохчі, який у нас прийнято називати “чеченці”, зіштовхнувся зі значно більшими суперечностями та викликами, ніж ми. Не зважаючи на вкрай несприятливе міжнародно-правове становище, відсутність консолідації, малочисельність та низку інших проблем, про які не втомлюються нагадувати вороги — чеченці жертовно взялися за створення власної держави. “Русскіє люді” були, звісна річ, лише зацікавлені у будь-яких зсувах конфлікту у військову площину.

З листопада 1990-го у Чечні тривали явні політичні процеси за створення незалежної держави . І через рік, коли Дудаєв проголосив Суверенітет чеченської республіки, Єльцин прямо почав посилати у Чечню війська під різними приводами. Чечню виснажували внутрішні конфлікти, протистояння між Президентом (Дудаєвим) і парламентом набуло форми військового конфлікту. Громадянська війна? Навряд так можна сказати. У кінці листопада 94-го, коли до Грозного увійшли танки “опозиційного блоку” та їх усіх знищили, з танків витягали “іхтамнєтов”. У відпустці чи ні — я вже не знаю.

Одразу після провалу такої операції Єльцин офіційно вводить у Чечню війська. Ці війська несуть величезні втрати цивільному населенню Чечні та вкрай неефективно протистоять чеченській армії. Провокують відплатні акції за межами Чечні. Війна триває майже два роки і Росія програє. Чеченська республіка Ічкерія фактично стає повністю незалежною, допоки пізніше її не завоює Путін.

Боротьба Чечні проти імперії покликала до себе воїнів багатьох народів, які усвідомлювали небезпеку від Росії. Там було і багато українців, найвідомішим із них був Олександр Музичко. Він був командиром українського підрозділу у загоні Шаміля Басаєва та особистим охоронцем Джохара Дудаєва, нагороджений найвищим орденом Чеченської республіки Ічкерія. Точно так же зараз і чеченці воюють на боці України проти спільного одвічного ворога. Переважно у складі “Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва”. Його перший командир Іса Мунаєв, бриґадний ґенерал ЧРІ, загинув 1 лютого 2015-го при обороні Дебальцево. Теперішній командир цього батальйону, Адам Осмаєв, в одному інтерв’ю казав: “Здавна чеченцями прийнято називати лише тих людей, які мають певний набір позитивних якостей. Кадирівці — це не чеченці, це москалі, і вони самі цього не приховують”. У батальйоні воюють представники багатьох народів світу, об’єднані ідеєю, що, для розвитку і миру потрібен світ без імперій.

Російська імперіалістична політика має свою динаміку. На початку Першої чеченської війни Державна Дума РФ двічі намагалася вмішатися у дії очільника держави та вирішити конфлікт якимось чином, щоб уникнути величезних жертв. Такі настрої у Росії та героїчна боротьба чеченського народу врятували Україну від такої війни, як зараз — у середині дев’яностих. Бо у Криму була “мєшковщина”. Єльцин був такий же “собиратель земель”, як і Путін. Коли він саркастично казав “беріть стільки автономії, скільки можете проковтнути”, він закидував гачок із наживкою.

Зараз Росія іде за новим витком деґрадації: 90% населення підтримує Путіна, Державна Дума практично вся — за анексію Криму. І від цього мені згадуються слова одного росіянина: “От был какой-то большой народ, многочисленний, как чечены, и был такой генерал Єрмолов, он его уничтожил — и нет теперь проблемы.” Цей «любитель русского мира» живе у Франції - “оттуда Россию любить легче”. Також мені згадується у зв’язку із цим дещо із книжки Валерія Бобровича “Щоденник сотника Устима”. Книжка написана 2009-го, це щоденник українця, який воював проти Росії на Кавказі: “протягом 16-19 століть на Кавказі, Росія винищила або депортувала лише з Західного реґіону “Ґеленджик-Сочі-Туапсе” більше 1 000 000. Це такі народи — абадзехи: було 260 000, стало 14 660; ахейці — залишилося 0, бжедуги — було 60 000, стало 15 263; гатукаївці — було 20 000, стало 660; ігапсуги — залишилось 0, жаневці — було 1200, стало 0; натухаївці — 240 000 було, залишилося 148 чоловік. Ногайці були винищені майже повністю, залишки вивезені на Урал і там вимерли до нуля. Шапсуги — було 300 000, стало 4938. Сабзи — було 63 000, стало 0, убихи — було 15 000, стало 0. Махошевці — було 8 000, стало 1024, тимиргаївці — було 80 000, стало 3140. “Смірісь Кавказ, ідьот Єрмолов!”. А тепер саме Чечня: 250 000 мирних жителів винищено, з них 42 000 діти.

Нехай ці цифри будуть відомі кожній людині у світі, нагадують про постійну небезпеку від імперії. Все людство, й українці особливо, мають бути вдячні чеченському народові за великий внесок у боротьбу проти ворогів усього людства.

Ігор Алексєєв, член Ради
ХОО ВТ “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка


Полная версия
© 2007-2019 Интернет-обозрение Главное™