Главное™

Мій бабай - москаль, а бабайка - лесбійка

Майже сорок років різниці у нас із подругою та нашими батьками. За збігом обставин і вихованням, наші сім'ї подібні: старші батьки, троє дітей, греко-католики, галичани. Ми багато часу проводимо разом з подругою: вчимося, гуляємо, їмо, п'ємо, ходимо в гості, залишаємось на ніч. Ми дружимо майже шість років. Ми не лесбійки - раптом довелось пояснювати її мамі.

- Це нормально, коли дівчинка так часто ночує в іншої дівчинки (у 23 роки)? – питає жінка.

- А шо краще було б у хлопця (тато - священик греко-католицької церкви)? – каже подруга.

- Так принаймні не можна шось запідозрити! – парує мати.

- Та нічого ми не підозрюємо! – каже тато (священик греко-католицької церкви).

- Та ми вже давно підозрюємо! – одночасно з батьком вигукує жінка.

Сміх.

- Ви серйозно!? – питає батьків моя подруга.

- Вони серйозно!? – питаю я, коли слухаю вдома цю історію на ніч, замість кіноперегляду.

В обох випадках питання звучало крізь сміх. Це ж не смішно, насправді. Вони так думають. Я навіть можу здогадуватись, у чому справа. Мої погляди часто не збігаються з їхніми. Я порушую їхній вплив на її виховання (у 23 роки). Хоча моє виховання, можна сказати, виглядає так само.

Моя мама на пільговій пенсії, колишня вихователька в дитячому садочку. Хоча б один раз на тиждень буває у церкві, три години на добу розмовляє з Богом - сумарно, приблизно, сумлінно. Її священик каже: "Спокійніше, навіть не всі цервовники моляться довше, ніж дві години".

Мій тато футбольний тренер. Відколи мама на пенсії, він перестав щонеділі ходити на Службу Божу.

Дуже зайняті, працюють у місті, живуть і дають собі раду в селі, тримають город, пса, котів, курей, а найважливіше - корову.

Більше року тому, мене виписали зі студентського львівського гуртожитку. Декілька місяців я мешкала у колишній квартирі батьків подруги. Вони врятували мене від холоду у типовій і дешевій львівській кам'яниці, з п'єцом і без опалення. Тато (священик греко-католицької церкви) допоміг перевезти мої речі, занести на шостий поверх. Сама родина переїхала до нарешті зведеного будиночка за містом.

Часто і довго ми сиділи всі разом за столом і багато розмовляли. Тато (священик греко-католицької церкви) мав улюблені теми: українська мова, москалі, жиди, геї, феміністки (лесбійки).

Мій тато особливо не любив говорити вдома. Останній раз, як приїхав до Львова, пішов зі мною по воду. Спеціальний автомат із джерельною, якраз наповнював якийсь дядько, через шланг зі своєї каністри.

Тато радісно поцікавився у незнайомого львів'янина, звідки його вода. "Всім вам треба всьо казати", - почув у відповідь, - "Кожен питає. Не ваше діло. Купуйте в когось іншого".

Тато рідко буває у Львові, він просто хотів побалакати із львів'янином, чоловіком, свого віку.

Дорогою назад тато сказав: "От москаль!".

Це про чоловіка, який працює і живе у Львові, розмовляє українською мовою.

Мій рідний брат, його син, має російське громадянство, дружину-росіянку, двох дітей-росіян, усі розмовляють російською і живуть у Росії.

- Тату, який той дядька москаль? - не вкладалося мені в голові.

- Всі, хто себе так поводять, - москалі! – каже.

- Ви серйозно?

Мій тато не закінчив думку.

Тато (священик греко-католицької церкви), якраз кілька місяців перед тим, хотів закінчити свою. Ми сиділи за столом, за вином, вперше за довгий час літніх канікул.

- Всі росіяни – москалі! – каже тато (священик греко-католицької церкви).

- А ті, хто виступали за Майдан і підтримують Сенцова? – питаю.

- Вони не рахуються, - каже тато (священик греко-католицької церкви).

- Як вони не рахуються, якщо цією позицією ризикують багато чим у своїй країні? – знов не вкладалося мені в голові.

Розмова закінчилась приблизно так: «всі феміністки – лесбійки!»

Я не витримала: "бо Ви не читаєте книжки!". "Я тебе сюди запрошував?", - почула у відповідь. Тепер, через декілька місяців, зрозуміла, до чого згадувались феміністки-лесбійки. Який страшний (а?) бабайка!

"Зазвичай Бабай використовується, щоб неслухняні діти не вставали з ліжка після того, як їх уклали спати. В цьому випадку батьки говорять, що Бабай ховається під ліжком, і що він забере дитину, якщо та встане". Нормальними словами, батьки придумують концепт жахастика, щоби полешити життя собі.

"Через спротив церков і релігійних організацій не просувається процес ратифікації Стамбульської конвенції (про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству). Головною вимогою основних українських церков є відмова від використання понять "сексуальна орієнтація", "ґендер" та похідних від нього в українському законодавстві взагалі. Більшість депутатів Верховної Ради України це підтримують. Разом з тим, український уряд офіційно підтверджує бажання домогтися ратифікації цього документу Верховною Радою".

Основа різниці між "москалем" і "немоскалем" - це спосіб мислення, за словами багатьох українців і журналістських матеріалів, які про це можна прочитати. Натомість, словникові статті, на яких, здебільшого, варто покладатись, щоби дізнатись правильне значення слова, зрозуміти - наводять усяке, тільки не бабайське значення. Два головні тлумачення: "росіянин", "солдат". Тато (священик греко-католицької церкви) мав рацію? Називав усіх росіян москалями, що за словником є абсолютною правдою, але інтонація і подвійне значення! "Москалі" для нього якраз є носіями певного способу мислення, загально кажучи, пропутінськими типажами, україноненависниками. Говорячи: "Всі росіяни - москалі", має на увазі всіх росіян ненависними. Мій Тато далеко не втік, у нього похідна позиція: "Москалі - всі, хто себе так поводять". Вони так думають. "Іноді Бабай не описується взагалі; в цьому випадку діти уявляють його самі". Вони серйозно?! Моя Мама не хоче говорити про геїв і лесбіянок.

Два тижні тому мене прописали у маминому селі, з псом і котами.

Марта Коник, студентка Школи журналістики Українського Католицького Університету


Полная версия
© 2007-2019 Интернет-обозрение Главное™