Главное™

Преданность делу: история одной гвардейской семьи

До Дня сім’ї ми поспілкувалися з курсантом Національної Академії Національної гвардії України сержантом Артемом Шелудько. Як прадід, дід і тато Артем навчається в одному навчальному закладі, показуючи міцність військової династії, яка, переплітаючись невидимими ниточками часу, творить незрівнянну родинну історію.

Академія, як навчальний заклад військового спрямування, існує вже 89 років (!). Багата на події та особистості історія, яка вихором проходить крізь життя тих, хто навчався чи навчав ратній справі. Одним із перших випускників тоді ще Харківського військового училища військ був і прадід Артема Шелудька. Після завершення навчання, за словами курсанта, його прадід, Іван Іванович Змійов, потрапив до диверсійного загону, який здійснював супротив нацистським загарбникам. Продовжувати військовий шлях вирішив і дідусь Артема, полковник Євгеній Іванович Змійов, який був курсантом уже Харківського кавалерійського прикордонного училища, а після його завершення проходив службу в різноманітних гарячих точках, а також був начальником кафедри автотранспорту зазначеного вище училища. Невід’ємною частиною життя військова служба стала й для батька Артема, Станіслава Шелудька, який проходив навчання у «Військовому інституті Національної гвардії України», а після його завершення працював курсовим офіцером у цьому ж навчальному закладі, потім проходив службу в різних військових частинах на території України. Починаючи з 2014 року Станіслав Олександрович перебував у зоні проведення ООС, а на сьогодні майор Станіслав Шелудько обіймає посаду заступника військового комісара в місті Козелець Чернігівської області. Варто зазначити, що дідусь і тато, як і сам Артем, навчалися за спеціалізацією технічного забезпечення військових частин у сфері автомобільного транспорту. Курсант не вважає цей факт простим збігом обставин, адже він свідомо обирав майбутню професію, користуючись прикладом рідних, якими, безумовно, пишається.

«Моє виховання як майбутнього військового відбувалося із самого дитинства. Коли я дивився на дідуся і тата у військовій формі та слухав їх розповіді, то розумів, що хочу пов’язати своє майбутнє з цією професією, - пригадує сержант. - У 2014 році я вступив до Державної гімназії-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», а потім однозначно вирішив вступати до Академії Нацгвардії. Пишаюся тим, що мої прадід, дід та батько теж були військовими та навчалися в Академії».

На думку Артема Шелудька, родина є першоосновою виховання, тож ті риси, які прищеплюють батьки своїм дітям будуть супроводжувати їх протягом всього життя.

«Я можу з впевненістю сказати, що мої батьки і дідусь від самого початку намагалися розвинути в мені відчуття справедливості, обов’язку та доброти до оточуючих. Мені здається, що частинка душевного тепла повинна бути присутньою як вдома, так і під час виконання військових обов’язків», - запевняє командир відділення.

Сержант вважає, що дружня родина є надзвичайно важливою для військовослужбовця, адже ті взаємовідносини, які мають місце в родині впливають на проходження служби, віддзеркалюючи настрій військового.

«Військова сфера потребує багато сил та відданості, але у всьому потрібно знаходити баланс, розподіляючи сили на службу та родину. Мені приємно, що незважаючи на зайнятість та відповідальність, яка стоїть перед моїм батьком, я можу завжди розраховувати на його підтримку, особливо, коли виникають питання у військовій сфері, адже тато точно надасть слушну пораду», - зізнається курсант.

Сім’я не завжди визначається по крові. Часто це люди у нашому житті, які приймають нас і готові ділити з нами свої життя. Такою сім’єю вже встиг стати для Артема Шелудька колектив Академії.

«Можу з впевненістю сказати, що мені комфортно в тому оточенні, де я перебуваю на сьогодні, адже цим людям можна довіряти, - підкреслює сержант. Ми разом із групою пройшли через низку випробувань, а відтак можемо розраховувати на підтримку не тільки під час навчання, а й у повсякденному житті».

Сім’я, наче музика, іноді вона на підвищених тонах, іноді на низьких, але загалом – це прекрасна пісня, недаремно Артем Шелудько порівнює свою родину із симфонією.

«Моя родина – це симфонія із поєднанням найрізноманітніших нот. Присутні у ній низькі ноти, але є місце й для високих, а перехід може бути як різким, так і поступовим, із всього цього виходить гарна пісня», - говорить курсант.

Стосовно того, хто ж все ж таки здійснює управління сімейним «оркестром», Артем Шелудько зазначає, що однаково ставиться як до тата, так і мами.

«Якщо треба прийняти важливе рішення, то я вислухаю думку кожного із батьків і тільки тоді вже прийматиму рішення», - зауважує командир відділення.

Майбутнє кожного із нас огорнуте таємницею, але ніхто не заборонить людині мріяти, тим більше, якщо мрії стосуються створення сім’ї.

«У майбутньому я звісно ж планую створити родину. Мені дуже б хотілося, щоб зі мною була дружина, яка розумітиме та підтримуватиме мене, а ще двоє дітей – син та донечка, - усміхається Артем Шелудько. - Чи продовжать вони військову династію покаже час, головне - виховати їх гарними людьми, думаю, це і є одним із найважливіших моментів у сім’ї».


Полная версия
© 2007-2019 Интернет-обозрение Главное™