Главное™

Служить с достоинством и уважением: почему молодежь предпочитает срочную службу в Нацгвардии

Хочеш змінити своє життя, подорослішати, стати мужнім, сильним та чогось навчитися у житті. Або настав такий момент, коли необхідне перезавантаження. Тоді строкова служба – може стати вирішенням цієї проблеми. Звісно потрібно буде виходити за межі зони комфорту та й працювати доведеться багато. Про строкову службу у лавах Нацгвардії від строковиків Першої Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка, які нещодавно склали присягу. Реальні історії від тих, хто не носить рожевих окулярів.

Володимир Науменко: "Хто сказав, що керівники не служать у Нацгвардії?!".

Володимир Науменко родом з Київщини, працював в Укрзалізниці заступником начальника Фастівської рефрижераторної дільниці. Розповідає, що спеціалізувався на перевезенні продуктів харчування. У підпорядкуванні Володимира знаходилось більше двохсот підлеглих. Ще не так давно він і уявити не міг, що доведеться з управлінця перетворитися на виконавця. Адже отримавши повістку у армію, не став шукати можливості ухилятися від служби, а прийшов до військкомату. Днями він склав військову присягу на вірність українському народові. До служби відноситься спокійно та філософськи. Каже військова справа його цікавить мало, проте, вважає, що цей шлях зобов'язаний пройти кожен чоловік.

Розкажи, чому ти обрав Національну гвардію України?

– Все дуже просто, коли нас розподіляли у військкоматі, розповідали про службу у Гвардії та Збройних силах. Тоді якийсь офіцер сказав просту фразу про гвардію: «Буде весело і складно», а потім засміявся. І дійсно, тут ніби контраст. Здається складно, проте і жартуємо, і сміємося – так і перший місяць промайнув як один день. Такий позитив просто перекриває всю важкість та проблеми з якими можна зустрітися на службі.

Чи важко було адаптуватися до нового життя? Адже за «забором» ти був керівником, а тут навпаки.

– Справді, спочатку важко було перелаштуватися та згодом навчився, зрозумів і стало простіше. Тепер на армійське життя дивлюсь філософськи, навіть змінив свою думку про солдатський побут. Всі розповідають про совкову дідовщину, а я, будучи у частині, навіть не знаю, що це таке. Навпаки всі досить дружелюбні. До офіцерів можна підійти з будь-яким особистим питанням або проблемою, вони нікому не відмовляють. Це дуже складно. У мене у підпорядкуванні були люди і кожному потрібно було приділити увагу, допомогти вирішити сімейні або побутові питання, а інколи просто вислухати.

А як ти проводиш вільний час?

– Як і всі, "байдикую". Колись думав, що байдикувати це приємно. А вже у бригаді зрозумів, що потрібно з користю використовувати кожну вільну хвилину.

Чим любиш займатися на строковій службі?

–У нас всі люблять заняття з бойової та тактико-спеціальної підготовки. Особливо практична частина. Мені навіть здається, що знання по тактиці зможуть стати у нагоді у моїй роботі, можна навчитися мислити навипередки.

Твоя сім'я не заперечувала, що ти пішов на строкову службу?

– Звісно, вдома спочатку назвали мене «дурником» за мій вчинок, аргументували тим, що я маю піклуватися про сім'ю, займатися дітьми. А я пояснив, що цим шляхом має пройти кожен чоловік, тому моїй половинці довелось прийняти це. Додам, як мудра жінка вона мене зараз дуже підтримує, і це допомагає.

Денис Запорожець: "Солдатським побутом не здивуєш".

Дениса солдатським побутом не здивуєш, він професійний спортсмен – займався греблею. Навчався в спортивній школі. Говорить там і умови були жорсткіші, і навантаження побільше. Сам він бригаду порівнює з раєм.

– У школі я займався греблею. Навчався у спортивному ліцею, а потім пішов навчатися у інститут фізкультутри, хотів бути тренером, після лекцій підробляв у Макдональдсі. Дуже хотів потрапити до Нацгвардії, друзі казали, що тут цікаво. І не потрібно слухати, що в армії важко. Це відмазки. Насправді складно лише перші кілька днів і більше морально ніж фізично. Проте, мабуть, завдяки зайняттям спортом, я дуже швидко адаптувався. Тому зараз мені легко.

Який в тебе розпорядок був, коли ти навчався у спортивному навчальному закладі?

– Спортивний розпорядок дуже схожий на розпорядок дня у частині. Там також по хвилині розписаний твій день і ти постійно повинен працювати. Підйом був о 7 ранку, а 7:15 зарядка, потім душ, сніданок, і потім йшли на уроки, після обід – виснажливі тренування. Після занять спортом вечеряли і йшли спати. Коли вихідні, то було три виснажливих тренування в день. А зараз замість шкільних занять – заняття з бойової, тактичної, медичної підготовки. Вчимо статути та законодавство. Тож тут розклад для мене звичний.

Які в тебе були думки, коли їхав до частини з військомату?

– Думок було багато. Проте більше переживань куди я потраплю, яке до нас буде відношення. Вдома на «проводах» друзі казали, що з нами будуть жорстоко поводитись, нам все будуть забороняти, годувати будуть не смачно і все таке подібне. Проте всі побоювання не здійснилися. Хлопці всі дружелюбні, атмосфера в колективі гарна. Підтримуємо одне одного. Да і офіцери нормально відносяться до нас. Справді, думав буде гірше.

Вже думав в якому батальйоні хочеш служити?

– Так, Спеціальний батальйон «Почесної варти». За зростом, дисциплінованістю і спортивною витримкою, я підходжу, а вправно володіти карабіном, і чеканити стройовим кроком, я думаю, з легкістю навчусь.

Що ти знаєш про батальйон?

– Те що солдати батальйону є прикладом для всіх військовослужбовців, адже вони повинні бути ідеально випрасувані, вибриті, покантовані, повинні взірцево марширувати, знаю, що виступають на парадах, зустрічають іноземних президентів та послів.

Що для тебе значить військова форма?

– Я завжди з повагою відносився до військових. Тому форма для мене це честь. Якщо ми одягнули форму і присягнули на вірність українському народові, ми повинні пишатися своєю службою. І виконувати свої обов'язки максимально добре. А також вже переконаний, що служба не легка, і у військових має бути гарна зарплатня, набагато вища ніж зараз.

Хотів би підписати контракт?

– Якщо чесно, то не хочу. Служба мене мало цікавить. Проте я думаю, коли повернусь до навчання після армії, оберу спеціальність «підготовка фізичного виховання військовослужбовців». Адже є що вдосконалювати і над чим працювати. Можливо в цьому напрямку я можу допомагати військовій справі розвиватись, а гвардійцям ставати фізично сильнішими та витривалішими.

Який результат ти хотів би отримати по завершенню служби?

– Я думаю, що стану морально дуже сильний, поверну свою фізичну форму, буде легше проходити важкі життєві ситуації. Тут стають справжніми чоловіками. Навіть ті, з якими я проходжу службу - інші. Ми всі подорослішали та зрозуміли відповідальність, яка лежить на наших плечах. І я це зрозумів, коли на площі біля Верховної Ради промовляв слова присяги.

Максим Збаровський: "Секрет швидких змін простий – прийти до військомату та сказати, що хочете служити лише у Національній гвардії України".

Хочеш змінити своє життя, подорослішати, стати мужнім, сильним та чогось навчитися у житті. Легко! Секрет швидких змін простий – прийти до військомату та сказати, що хочете служити у Національній гвардії України. Саме так зробив Максим Збаровський, коли отримав повістку.

Ти так впевнено розповідаєш, про те як потрапив до Нацгвардії, хочеться спитати, що ти знаєш про це відомство?

– Хм, про Гвардію я багато чую з новин і 2014 рік показав, що як тільки почалися всі масові заворушення на Майдані, а після почалося АТО, то це все пало на плечі нацгвардійців. На першій лінії утримання агресора були військовослужбовці Нацгвардії. І бригада в якій я служу брала активну участь у захисті нашої Батьківщини. І я вважаю, що служити тут почесно. Нам розповідали про солдатів і офіцерів, які загинули виконуючи службові обов'язки. Є такі, що отримували державні нагороди, нажаль, посмертно. Друзі служили у Першій Президентській бригаді, тож і я наслухавшись їх, постарався потрапити сюди. Доречі, не всі знали, що я йду в армію. Коли розповідав, то мені казали, що потрапив у гарну частину. І поки що, я не розчарувався.

Що ти очікуєш від строкової служби?

– Я взагалі працював на меблевій фабриці, і думав, що знаю чоловічі колективи, а тут трохи все інакше. Колектив дружелюбний і чоловічий, тут діють свої правила і принципи. Я з усіма потоваришував, але тут вийшов з зони комфорту та дуже швидко став самостійним. Також Гвардія дисциплінує, вчишся з користю використовувати свій час.

Що ти батькам розповідаєш про Нацгвардію?

– Батьки пишаються тим що я пішов в армію, і дуже переживають за мене. Але я говорю, що в мене все в порядку. Навіть коли потрапив в медичну частину, то не розповідав цього батькам, щоб не переживали. І намагаюсь не створювати приводів для переживання (через маленьку паузу). Впринципі, для переживань немає причин.

Що тут тобі більше за все подобається?

– Колектив. Всі байки, які розповідають по телевізору – все це не правда. Офіцери всі нормальні, можна звернутися з проблемами. А хлопці, з якими проходжу службу – забавні. Ми шуткуємо, сміємося. Якщо чесно, ми тут постійно сміємося і це мені подобається. Навіть у чомусь поганому завжди бачимо щось добре.

Про що мрієш?

– Хочу на службу з охорони громадського порядку. Скоро у формі буду крокувати вулицями столиці. Можливо завдяки моїй роботі – комусь допоможу або по вулицям не буде страшно ходити нашим громадянам. Гвардійці роблять гарну справу і мені хочеться бути причетним до цього.

Над проектом працювали:
Олександра Кузнєцова, Віктор Петриченко


Полная версия
© 2007-2019 Интернет-обозрение Главное™