За рік ми святкуватимемо вже 30-ту річницю Незалежності України. Важко навіть повірити, що вже сплинуло стільки часу з тих вікопомних серпневих днів 1991-ого… Звичайно, в глобальному історичному просторі три десятки років – надзвичайно маленький термін.
Але у нашій ситуації – це строк, протягом якого виросло ціле покоління українців, що жодного дня не жили у Радянському Союзі. Вони були народжені, виховувалися і дорослішали у новій державі, у зовсім інших реаліях. А зараз вже вони народжують своїх дітей у самостійній, незалежній країні.
Сьогодні ми маємо те, про що мріяли та чого прагнули покоління наших предків. Нам дуже пощастило! Проте, ми повинні чітко давати собі раду: незалежність – не константа, яка одного разу сформувалася і залишається такою на віки. Це – одна з найбільших цінностей! І ми знову і знову маємо захищати її, стверджувати, доводити собі, світу, що ми гідні бути самостійними. І ми – українці – успішно управляємося з цим завданням усі роки.
Ми вміємо миттєво об’єднуватися перед будь-якою загрозою і захищати свою країну настільки відчайдушно і мужньо, що це викликає захоплення по всьому світу.
Ми щиро поважаємо культуру та традиції інших держав та народів, але при цьому нікому і ніколи не дозволимо принижувати наші здобутки.
Ми іноді живемо за принципом «моя хата скраю…», але, разом з цим, коли бачимо кривду та несправедливість, можемо розгорнути цілу рятувальну операцію.
Ми щирі та відкриті! Волелюбні та вільні! Самобутні і самодостатні!
Бо ми – українці!
З Днем державного прапора! З Днем Незалежності!
Слава Україні!